Харківське арт-кафе "ОстаNNя Барикада" єдиний заклад в місті, де перед входом висить
"У нас розмовляють українською", грають виключно україномовні гурти, а з нещодавно на кожному столику лежить російсько-український словник для тих, хто забуває рідну мову. Це єдиний заклад, який розташований в самому центрі міста, але на справжніх барикадах, тому найти його майже нереально.
"ОстаNNя Барикада" зробила сміливий крок в другий рік свого існування та відмітила Старий новий рік разом з харківськими "П@п@ Карло" та добре відомим "Мертвим півнем". Протягом минулого тижня учасники "Мертвого півня" декілька разів були помічені в "Барикаді", граючими неповноцінні концерти для себе, адже постійних відвідувачів в арт-кафе не так вже й багато. Як виявилось, "Мертвий півень" оселився в Харкові ще з кінця минулого року, бо саме тут вони вирішили записати свій наступний альбом. Гарним святкуванням завершення роботи став повноцінний концерт, про який піде мова.
Невже в Харкові існують справжні шанувальники української музики? Чи все таки шанувальники СПРАВЖНЬОЇ українського музики?! Ідучи на концерт, ми не уявляли скільки людей там може опинитись, дивлячись на те, що гурти такого українського масштабу в Харкові виступають дуже рідко . Вхід коштував як звичайно – 20 гривень, що дуже насторожило, адже це є таксою для виступу маловідомих україномовних харківських гуртів. Флаєрів, про які йдеться мова в афішах, як завжди немає. Точніше вони є , але роздаються трохи підпільним шляхом, навіть перепродаються.
Контингент теж дуже насторожував, бо крім молоді була помічена значна кількість тих, кого в народі окреслюють "пузатими". Всі столики було окуповано, тому для молоді залишились лише стоячі місця., що їх особливо не лякало.
Концерт розпочався з привітань Сергія Жадана та закликів припинити розпивання алкогольних напоїв та іти тусуватися під сцену. Потім вийшли "П@п@ Карло", які, власно кажучи, нікуди не уходили, бо настроювали апаратуру, та почали виступ з пісні " 200 мертвих президентів" та попросили слухачів кидати гроші на сцену, бо вони їм дуже потрібні. Гурт виконував пісню "Ядвіга", а для дівчини з таким ім'ям в барі лежав диск "П@п@ Карло", але вже 41 концерті підряд він там так і лежить, бо жодної дівчини Ядвіги не було знайдено. Пісня "Дівчина" – справжній шедевр гурту, адже лише самий початок пісні " Твоє волосся жовте, блакитні очі сьогодні знов наснились мені" отожнюється з кольором прапору нашої країни, не кажучи про "люблю свою дівчину наче Батьківщину".
"П@п@ Карло" добряче розігріли публіку, бо зазвичай виступають у якості хед-лайнерів в " Барикаді", але все таки всі прийшли на "Мертвий півень". Вони грали стару програму, але грали відверто, що дуже приємно вражає, бо значна кількість гуртів грає з метою відпрацьовування власного гонорару, а не задля насолоди слухачів. Виступ тривав десь біля години, але протягом виконання першої пісня Барбара вже зняв свій джинсовий піджак, бо розійшовся , виконуючи незрозумілі рухи. Співали "Садок вишневий", "Реве та стогне", "Літо буде", "Франсуа" та багато чого іншого, що через необізнаність Вашої покірної слуги в творчості гурту "Мертвий півень" не запам'яталось. Коли вже стало зрозуміло, що наближається завершення виступу, почалось масове перебирання на маленькі квадратні сантиметри під сценою, мабуть з метою не давання зійти зі сцени. Остання пісня пролунала дуже несподівано та за декілька хвилин "Мертвого півня" на сцені як і не було. Тоді туди заскакує Жадан та починає провокувати публіку на виклик гурту , бо , за його словами, "Мертвий півень" не можна так просто відпускати. Відбулась ще одна естетична насолода тривалістю в 2 пісні. І в завершенні виступу Барбара дав дуже цікаву трактовку назви гурту – "Мер твій-півень". Якщо чесно, то натовп це зрозумів не одразу, бо здивування та розмірковування довго виднілись на обличчях.
Під час виступу "Мертвого півня" Ваша покірна слуга насторожила власні вуха, прислуховуючись до вражень публіки. З'ясувалось, що в "Барикаді" були люди зі Львова, які емоційно пояснювали, що у Львові "Мертвого півня" не почуєш, дивно як це він у Харкові виступає. Працюємо над собою! ;)
Марина Зайдель
Світлини Рущенко Юлія
Світлана Пиркало - молода українська журналістка та письменниця, яка наразі працює для Української служби ВВС у Лондоні. Роман "Не думай про червоне" - це другий прозовий роман письменниці, яка також є автором першого словника українського молодіжного сленгу.
Не дивлячись на те, що 18 березня в Харкові відбувалась доволі розгорнута культурна програма, в "Churchill music-pub" тривали розшуки ангела - іншого місця, де б він міг заховатись і припустити неможливо.
Наразі можна сказати, що Ірена Старостіна - наймолодша сучасна українська письменниця. Особисто мене дуже вразила її перша книга "Кілька секунд щастя", що була написана 15річною дівчинкою, для якої життя вже встигло відкритись як квітка, відцвісти, але знов заквітнути, і може зараз перебуває в стані зізріваючої бруньки, яка відкриється вже в наступній її книзі. 
З березня, начебто як символ пробудження після зимової сплячки, у Харкові розпочався тур українськими містами з нагоди виходу нового творіння Сергія Жадана в уже звичному для нас видавництві "Фоліо". Як спеціальних та дійсно бажаних гостей було запрошено відому харківську акустичну групу "Оркестр Че".
Психологічний трилер Ірен Роздобудько "Мерці" написано занадто відвертим та добрим, щоб називатися трилером, але й "детектив" звучатиме штучно.
Вистава «Критичні дні» – черговий витвір мистецтва від харківського театру-студії «Арабески», в якому відкривається життя забезпеченої жінки, що банально обмежено лише черговим шопінгом, фуршетом та відвідуванням салону краси.
