"Неформальне бандитське об'єднання" Харкова ставить за мету підкорення українських просторів.
Не дивлячись на те, що харківська міська влада самовільно надала російській мові статус регіональної, аргументуючи це тим, що близько 70% мешканців спілкуються виключно російською і не визнають української мови, харківське українство вирішує підкорювати простори рідної держави. Поки що єдиний український заклад в Харкові арт-кафе перетворюється з "неформального бандитського об'єднання" в товариське. З цієї нагоди 19 траваня 2006 року відбулась party, де музичні друзі "ОстаNNої барикади" та постійні слухачі відсвяткували відкриття сайту арт-кафе. Не дивлячись на те, що теперішнє товариське об'єднання "ОстаNNя барикада" немає значної підтримки мешканців міста, як висловився арт-менеджер закладу - "кадри вирішують все". На нашу думку, це не зовсім слушна цитата, яка може пролунати в стінах "ОстаNNої барикади", але факт залишається фактом,- хто не з нами, той проти нас. Культура твориться власними силами! Та ще й на барикадах!
Новий роман від Ірен Роздобудько "Дванадцять, або Виховання жінки в умовах, не придатних до життя" стане приємною несподіванкою для пошановувачів творчості письменниці, адже на відміну від попередніх робіт, цього разу Роздобудько акцентує увагу не на детективно-психологічній драмі, а віддає себе імпресіонізму, екзистенції та психології самотньої жінки. Цього разу книга як ніколи насичена низкою життєвих історій пацієнтів з психічними розладами та особистими розмірковуваннями головної героїні. Певний відбиток в книзі залишають знання авторки з психоаналізу З. Фройда та власний досвід, що видаються вже в розв'язці.
Згідно зі статистичними даними - населення Польщі близько 35 мільйонів, а польський книжковий ринок має ще болючішу історію, ніж український, - на одного мешканця в рік припадає лише одна книжка.
Роман "Повернення придурків" Петра Яценка - це не модель сучасного "придуркуватого" світу закріпленого на книжкових сторінках з метою передання важливих історичних подій нашим послідовникам. "Придурки" Яценка - скоріше за все, якраз ті наївні та світлі люди, які губляться в очах суспільства. Може, закарбовуючи їх "придуркуватість", Яценко наближається до їхнього повернення.
Роман Анатолія Дністрового "Пацики" можна сміливо називати яскравим прикладом сучасного реалізму, адже зображення екстремального підліткового світосприйняття постає ніби в досконало "перемальованих" образах. І не дарма на обкладинці книги сміливо повісили ярлик, який закарбовує "Пацикам" жанр "конкретного роману". Ця сама "конкретика" переважає хіба що у відображенні життєвих реалій. Його герої - петеушники кінця 80-х років, що мешкають в Тернополі, які не уявляють свого щоденного життя без п'янок, бійок та "порушень громадського спокою", мова яких соковито пронизана похабщиною та сленгом. Варто зазначити те, що дії відбуваються в часи гарячолюбимої сучасними "вуличними бабусями" радянської влади, коли, з їхніх слів, підлітки - то лише комсомольці та тимурівці!
